Буркун лікарський

Донник лекарственный

Melilotus officinalls

Синоніми: варгун, борконь, буркун жовтий

Родина: Айстрові

Поширення
В природних умовах поширений практично по всій території України, особливо в південній зоні, на схилах, узліссях, луках, біля доріг тощо. Культуру вирощують у багатьох колективних, менше - фермерських і досить рідко в особистих підсобних господарствах степової й лісостепової зони.

Ботанічні характеристики

• Коренева система —добре розвинутий стрижневий корінь.
• Стебло прямостояче, розгалужене, голе або розсіяноволокнисте, заввишки 40-110 см.
• Листки трійчасті, дрібнозубчасті, у верхній частині стебла — оберненояйцевидні, у нижній - видовженоланцетовидні.
• Квітки двостатеві, дрібні, жовті, в багатоквіткових пазушних китицях.
• Плід - овальний, голий, сіруватий, моршкуватий біб.
• Насіння дрібне, яйцевидної форми, зеленувато-сірого кольору, маса 1000 насінин 3-4 г.

Активні речовини
У траві міститься кумарин (0,4 - 0,9 %), кумарова і мелілотова кислоти, похідні пурину, жироподібні речовини (4,2 %), ефірна олія (0,01 %) тощо.

Напрями використання

В медицині використовують траву, яку збирають у фазі цвітіння рослини. Для цього зрізають верхівки довжиною близько 30 см.

Препарати з рослини мають пом'якшувальні, болетамуючі, відхаркувальні, седативні, вітрогінні, антикоагулюючі властивості. Вони посилюють кровообіг, сприяють усуненню запальних процесів і набряків. З буркуну виготовляють зелений витяжний пластир. Буркун використовують при кашлі, безсонні, як засіб, що стимулює виділення молока в матерів-годувальниць, для лікування яєчників у жінок.

У зборах трав рослину використовують при бронхіті, туберкульозі легень, болях у шлунку, набряках та ревматизмі.

Прополіс - речовина, що виробляється бджолами, з складним хімічним складом, що містить ароматичні речовини, смоли, флавони, мінерали.

Багато складових частин прополісу ще невідомі. Це смоляниста речовина зелено-бурого або коричневого кольору з приємним ароматом тополиних  "почок" і хвої, меду, воску і ванілі. При горінні виділяє запах цінних ароматичних смол. Збирають його бджоли з "почок" берези, тополі, осики, каштана, дуба, в'яза, верби, хвойних.

Головні джерела прополісу - береза і тополя. Залежно від того, з якого виду рослин бджоли зберуть прополіс, він відрізняється як за кольором, так і по хімічному складу. З берези він зеленуватий, з тополі - червонуватий, з осики – сірий; зустрічається коричневий, бурий, майже чорний.

Бджоли в природніх умовах використовують прополіс для ізоляції гнізд від гниючої деревини дупла, для захисту від патогенних мікроорганізмів і ворогів. Прополісом вони полірують осередки стільників, попереджаючи захворювання личинок. Шкідників, що залізли у вулик і там загиблих, бджоли витягнути не в змозі, тому замуровують їх прополісом, щоб вони не розкладалися. Від кожної сім'ї зазвичай збирають по 40-50 г прополісу.

Прополіс володіє унікальними цілющими властивостями, завдяки чому він широко застосовується в народній медицині. В даний час ним лікують всі шкірні захворювання, прості рани і довго не заживаючі виразки на шкірі, а також виразки шлунку і дванадцятипалої кишки, гінекологічні захворювання запального характеру, гайморит, геморой, нежить, грип, неврит, радикуліт, туберкульоз легенів і інше.